З благословення і підтримки преосвященного архиєпископа і митрополита Кир Теодора Мартинюка Освітянська Родина Тернопільщини взяла участь у освітньому форумі.
#Форум«Освіта, Церква, Держава: простір спільної відповідальності.
"Не можемо думати однаково, але можемо думати разом." — ці слова модераторки Параски Дворянин задали тон усьому Форуму, що зібрав представників Церкви, освітянської спільноти, громадських організацій та державних інституцій. Метою стало не просто обговорення ролі християнської етики у школі, а пошук шляхів реальної співпраці заради духовного та ціннісного виховання дітей.
Владика Володимир, єпископ-помічник-Львівської архиєпархії УГКЦ, відкриваючи захід, поставив запитання, яке пролунало як виклик кожному з присутніх:
«Часто чуємо, що Церква і держава розділені… Але ж Церква — це люди, і держава — це люди. Як можна розділити людину на дві частини? Якщо називаємо себе християнською державою, то чи можемо виставляти Богу "червоні лінії". У Конституції записано, що ми діємо відповідально перед Богом і власною совістю — і ця відповідальність має проявлятись, зокрема, у сфері освіти.
Олег Паска, директор департаменту освіти і науки Львівської ОВА, підкреслив, що важливим завдання є творити якісну освітню спільноту, де добро і чесність не проголошуються, а стають стилем життя.
«Освіта має багато інструментів, і християнська етика — один із них. Ніхто не заважає вчителям фізики, математики, біології бути носіями християнського способу мислення і поведінки. Важливо, щоб християнське життя не залишалось у межах декору на Різдво чи Великдень, а проявлялось щодня — у ставленні до учнів, до колег, до своєї роботи.»
о. Петро Майба СДБ, голова комісії УГКЦ у справах освіти, звернув увагу на глибину процесу виховання:
«Наше завдання — не просто передати цінності, а дати дитині досвід цих цінностей. Цінності — це не інформація. Це спосіб життя. Ми повинні бути тими, хто живе тим, чого навчає. Бо дитина бачить не те, що ми кажемо, а те, як ми живемо.»
Леся Кабан, начальниця відділу освітньої політики та правового забезпечення Новояворівської міської ради, поділилася досвідом співпраці з Освітній центр ім. Дзеровича та Католицька освіта та реалізації проєктів серед яких:
«Педагогіка стійкості», різдвяні зустрічі в Митрополита як простір спілкування, а не лише урочистості; ініціатива «Бути людиною» — своєрідна моральна відзнака, яка зміцнює внутрішній компас у школярів.
«Ми побачили, що реальні зміни відбуваються там, де Церква, школа і громада діють разом, як союзники. Це не конкуренція сфер, а спільна турбота про дитину.»
о. Микола Крушец, шкільний капелан із Калуша, розповів про трансформацію свого служіння:
«Починалося все зі скриньки запитань до священника і кількох перерв на тиждень. Але з часом виникли стосунки довіри. З’явилась потреба не просто говорити до дітей, а бути поруч. Сьогодні шкільне капеланство діє у всіх школах міста, і ми бачимо плоди — не в кількості заходів, а в щирості діалогу.»
Юрій Підлісний, завідувач кафедри політичних наук УКУ, поставив акцент на ключовому розрізненні сучасного суспільства:
«Ми живемо в культурі, де все зводиться до ціни, а не до цінності. Людина стає інструментом, ресурсом, засобом. Але в християнській антропології людина — це мета. Вона покликана до свободи, до панування над творінням, а не до рабства перед системами, які забирають її гідність. Освіта покликана не просто давати знання, а формувати орієнтири: що таке достойне життя і чому не все, що можна, варто.»
Михайло Винницький,заступник міністра освіти і науки України, представив бачення освітньої реформи:
– старша школа переходить до формату більшої свободи вибору: предмет християнської етики не буде обов’язковим, але має входити до переліку вибіркових;
– запроваджується демонополізація ринку підвищення кваліфікації: інститути післядипломної освіти не будуть єдиними надавачами послуг;
– вчителі зможуть отримувати ваучери на певну суму, які дозволять їм самостійно обирати програми професійного розвитку.
«Ми будуємо систему, в центрі якої — свобода і відповідальність учасників. Це стосується і учнів, і вчителів. У цій системі є місце для духовно-ціннісних дисциплін, але вони повинні бути обрані вільно і підтримані якісною підготовкою вчителів.»
Форум засвідчив: для побудови гідного освітнього середовища необхідна співпраця — не декларативна, а реальна. Церква і Держава — не антагоністи, а партнери у формуванні людини, яка вміє не лише мислити, а й відчувати відповідальність за свої вчинки. Християнська етика — не просто предмет. Це поле зустрічі, діалогу, росту. І саме в таких просторах починається справжнє виховання.
Повідомив "Освітній центр ім. Дзеровича" - https://www.facebook.com/
#ОсвітаЦеркваДержава #ХристиянськаЕтика #ЦінніснаОсвіта #СпільнаВідповідальність #ЦінностіВДії
